SOS майбутнє. Наталія Заболотна – про те, як врятувати Україну від гуманітарного дефолту
Відсутність чіткої гуманітарної політики в Україні – багаторічний предмет міркувань експертів і популярна тема для різноманітних круглих столів. Професійна культурне середовище пропонує безліч векторів і механізмів формування такої політики, але всі політичні сили, які приходять до влади, відсувають її на периферію своїх інтересів.
Не так давно з ініціативою створення державного Фонду гуманітарного розвитку України виступила Наталія Заболотна, екс-директор музейного комплексу “Мистецький арсенал”. Оскільки законопроект про фонд не отримав необхідної підтримки в парламенті, Заболотна заснувала і очолила власний Фонд гуманітарного розвитку, який в червні цього року організував у Каневі перший міжнародний гуманітарно-економічний форум UKRAINIAN ID на тему “План на завтра: стратегія успішної країни”.
– Як виникла ідея фонду?
– Будучи ще директором “Мистецького арсеналу”, я замислювалася: чому уряди інших європейських країн фінансують модернізацію музеїв, створюють сучасні культурні простори, а у нас той самий “Арсенал”, переживши чотирьох президентів, не може зрушити з мертвої точки?
– Але ж у вашій присутності він почав активно працювати.
– Так, але це сталося не завдяки державі, це, так би мовити, моя історія неможливого. “Арсенал”, як і раніше, залишається об’єктом незавершеного будівництва: його здали в тимчасову експлуатацію, пристосувавши будівництво до експонування творів мистецтва. Тоді я розраховувала, що це на один, максимум два роки. “Арсенал” – це мрія про титульний музей країни, якого Україна, будучи однією з найбільших держав світу, не має.
Уряди інших країн багато вкладають в культуру, використовуючи її, з одного боку, як інструментарій розвитку благополучного суспільства, а з іншого – як величезну індустрію, що залучає світовий туризм і поповнює держбюджет. З командою однодумців ми проаналізували стратегії різних країн, найбільш успішною з яких нам здалася модель Великобританії. 23 роки тому там був прийнятий закон про Фонд добрих справ. За цей час в гуманітарну сферу вкладено близько 40 млрд фунтів стерлінгів. Фонд наповнюється відрахуваннями від монополіста азартного бізнесу – національної лотереї Великобританії. Таким чином, фінансування гуманітарної сфери є захищеною статтею. А по суті своїй – це інвестиції в безпеку суспільства.
Я неодноразово акцентувала увагу на тому, що не можна недооцінювати відсутність стратегії соціокультурного розвитку суспільства: це призводить до трагічних наслідків, включаючи сепаратизм. Якщо не вести постійний культурний діалог з суспільством, люди перестають відчувати причетність до своєї країни. А якщо держава не займається культурою власних громадян, їх культурою починає займатися інша держава. Як наслідок – анексії, відчуження територій, але найжахливіше – загибель десятків тисяч людей. Україна фактично перебуває в стані гуманітарного дефолту.
Взявши за основу модель Великобританії, наша команда розпочала роботу над подібною матрицею для України. Розробили законопроект про державний Фонді гуманітарного розвитку, який повинен мати захищене фінансування у вигляді відрахувань від ігрового, лотерейного бізнесу, акцизів на тютюнові вироби та алкоголь. Ці кошти повинні направлятися на реставрацію пам’яток архітектури, тобто на формування нових туристичних маршрутів, створення креативних кластерів і культурних індустрій, на будівництво і модернізацію спортивних комплексів, шкіл мистецтв, розвиток освітніх та екологічних програм. На початку 2017го подали законопроект до парламенту, депутати охрестили його “Податки на гріх”. Але він натрапив на опір правлячої коаліції, якій, мабуть, здалося неприйнятним направляти відрахування від алкоголю, тютюну і азартного бізнесу на формування висококультурного, здорового й освіченого суспільства. Проте за нього проголосувало 198 депутатів.
– Подібний законопроект розробило і подало до парламенту Міністерство культури ще в 2008 році.
– Можливо. Ця ідея лежить на поверхні. Але мені нічого не відомо про долю того законопроекту.
– Його прийняттю перешкодили депутати, котрі лобіювали інтереси тютюнового та алкогольного бізнесу.
– Це антинародне лобі. Депутати, у тому числі з Комітету культури і духовності, які не проголосували за наш законопроект, раніше успішно проголосували за здешевлення квот на пиво. А пиво сприяє розвитку дитячого алкоголізму, оскільки доступне за ціною практично будь-якій дитині. Це якась державна жадібність і недалекоглядність, що штовхає суспільство до деградації … Бажання держави заробляти мега-прибутки, вливаючи в українців річки алкоголю, реалізуючи тони сигарет, впроваджуючи в кожній десятій хрущовці лотерейні хаби з ломбардами, не пропонуючи при цьому альтернативи здорового проведення часу – це, як мінімум, злочин перед майбутнім. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, в нашій країні тільки 1% абсолютно здорових дітей. У нас, по суті, порушується 23-тя стаття Конституції, яка гарантує кожній людині можливість саморозвитку. Зруйновано систему дитячо-юнацьких шкіл, спортивних комплексів. Стіни занедбаних басейнів списані адресами сайтів з продажу наркотиків. З 33 тисяч сільських клубів 16 тисяч ліквідовано.
За словами міністра культури, протягом одного тільки 2016 року було закрито 1200 бібліотек. Уже понад 15 років існує програма Білла Гейтса, на грантовій основі фінансує модернізацію державних бібліотек. Цією програмою сповна скористалися, наприклад, країни Балтії і Польща – на базі морально застарілих бібліотек вони створили не лише електронні бібліотеки, а й сучасні культурні центри для молоді.
– Україна цією підтримкою теж скористалася. Фонд Білла і Мелінди Гейтс виділив 25 млн доларів на програму “Бібліоміст”, у рамках якої безліч наших бібліотек отримали комп’ютерне обладнання та доступ до інтернету.
– Я знаю, що багато хто так і не скористався цією програмою, оскільки не зумів заповнити грантові заявки. Інакше у нас в 2016-му не закрилося б 1200 бібліотек. Ми виступаємо категорично проти тактики ампутацій. Необхідно накласти мораторій на ліквідацію позашкільних культурно-освітніх установ, причиною закриття яких називають їх нерентабельність. Поняття рентабельності в гуманітарній сфері вимірюється зовсім іншими показниками: це ментальні, фізичні, ціннісні дивіденди. Якщо вкладати в соціокультурну сферу, країна почне підніматися по сходинках індексу людського розвитку, який сьогодні в Україні має дуже низький показник. Але це довгострокова перспектива, яку наші політики не хочуть чекати. Я схвалюю закон про децентралізацію, але вважаю, що держава не повинна віддавати на відкуп місцевій владі можливість самостійно визначати відсоток фінансування примноження людського капіталу. У заключному комюніке форуму в Каневі ми прописали необхідність змін у законі про децентралізацію, запропонувавши додати пункт про те, що не менше 20% місцевих бюджетів повинно йти на фінансування позашкільної освіти. Зараз цей відсоток на рівні держави не встановлено, і місцеві громади визначають його на свій розсуд. І якщо це всього лише якісь 2-5%, то їм простіше закрити школи мистецтв, спортивні комплекси, пославшись на децентралізацію.
Трагічна ситуація і з пам’ятками архітектури. Після того, як у парламенті не пройшов законопроект про наш Фонд, ми оголосили про створення платформи #SOSмайбутнє, запропонувавши людям по всій країні фотографуватися на тлі соціокультурних об’єктів, доля яких викликає у них занепокоєння. За кілька місяців отримали тисячі фотографій замків, що руйнуються, зачинених спортивних комплексів, клубів і бібліотек. Серед цих об’єктів був і будиночок Леонтовича, розташований в 30 км від Вінниці, у селі Шершні. Місцева громада хоче його врятувати, а обласна влада – знести, поставивши на цьому місці обеліск, проект якого, вартістю півтора мільйона гривень, вже розроблений. Обеліск повинен сповіщати про те, що на цьому місці стояв будинок, у якому провів дитинство великий український композитор Микола Леонтович. Діти з хору “Щедрик” приїхали з Києва до Шершнів, щоб на порозі будинку Леонтовича виконати його знамениту в усьому світі різдвяну щедрівку і таким чином звернути увагу на цю проблему. Ми оголосили конкурс на проект створення в будиночку Леонтовича школи мистецтв. Після чого представники місцевої влади повідомили, що цей будинок – не автентичний. Вони, мовляв, провели експертизу, яка це підтвердила. Тобто владі було легше спростувати автентичність унікальної пам’ятки, ніж її відреставрувати.
Дуже багато унікальних пам’яток знаходиться на ласих шматках землі, тому їх автентичність піддається сумніву – так простіше цією землею заволодіти. Але ми не здаємося, продовжуємо збір коштів на реставрацію будиночка Леонтовича, його часткову музеєфікацію, створення в ньому школи мистецтв і відкритого театру.
Організувавши платформу #SOSмайбутнє, ми наочно продемонстрували: країна перебуває в стані гуманітарного дефолту, і людей це турбує. Тоді ми вирішили створити Фонд гуманітарного розвитку.
– Які завдання ставить ваш фонд?
– Бути переговорною платформою між державою і суспільством, лобіюючи і захищаючи інтереси останнього. Одна з вимог комюніке канівського форуму – внести соціокультурну сферу в доктрину безпеки України, зафіксувавши це не лише в законі про СБУ, але й у Конституції.
Ми повинні провести реформу культури по горизонталі, щоб вона швидше проникала в маси. Але для цього і самі заклади культури, ті ж музеї, необхідно модернізувати.
Наша команда буде боротися за інтереси суспільства і ламати деструктивну і споживчу політику держави по відношенню до власного народу, яка складалася десятиліттями. Наша мета – цивілізоване безпечне суспільство. Тому що вільними, освіченими, висококультурними людьми неможливо маніпулювати. Для наших чиновників і політиків в умовах перманентних виборів є зручним суспільство хворих фізично і морально людей, якими легко керувати. Наша платформа не належить жодному політику або олігарху, вона складається з незалежних людей, які хочуть брати активну участь у розвитку суспільства, щоб Україна не була чиєюсь розмінною монетою, а сама брала участь в верстці глобальної міжнародної політики.
Джерело: Focus.ua
